До гімназії з новими силами

Як налаштуватися на школу після канікул?

Наближення нового навчального року завжди викликає емоційну напругу і у дитини, і у батьків. Так що готуватися до нього краще заздалегідь.

Літні канікули здаються нескінченними тільки спочатку: можна відсипатися, грати з друзями дні безперервно, забути, де лежить портфель і скільки буде шістьма восьмій. У серпні доводиться визнавати, що канікули не такі вже й довгі і школа не за горами. Як же підготувати дитину до нового навчального року? І як підготуватися до нього самим, адже для батьків школа не менший стрес, ніж для учня?

Відновлюємо режим

Один з найбільших шкільних стресів - це ранні підйоми. Навіть дитина-жайворонок і той без особливої радості встає о сьомій ранку по будильнику, щоб відправитися на заняття. А після літа, коли режим дня вашого школяра непомітно зсувається і розмивається аж до повної відсутності, це особливо складно. Що робити? Час підйому безпосередньо залежить від того, у скільки дитина лягає спати. Кожен день зрушуйте час укладання на 10-15 хвилин, поки не прийдете до оптимальним 21-22 годинах. Вставати за будильником не обов'язково, поступово дитина і сам почне прокидатися раніше.

Згадуємо, що таке відповідальність

Дітям складно зрозуміти, що таке слово «треба». Це ми, дорослі, звикли до того, що працювати потрібно незалежно від того, є у тебе настрій і бажання чи ні. Тому маленькій людині потрібно виробити звичку до праці. Що робити? Виділіть дитині обов'язки по дому, які будуть закріплені тільки за ним: поливати квіти, мити посуд після сніданку, годувати хом'яка. Терпляче нагадуйте йому про те, що він повинен зробити, але ніколи не робіть це за нього. Вже через кілька днів він і сам, без нагадувань буде робити все, про що ви його попросили, і необхідність трудитися не викличе у нього відторгнення або образи.

Повторюємо пройдене

Навіть найсуворіші батьки за літо розслабляються. Швидше за все, дитина читав книги зі списку літератури на літо, може бути, вчив таблицю множення. Що робити? У серпні до цих корисних занять варто додати чистописання - можна писати листи друзям або робити вправи з російської мови. Математику - вона за літо забувається міцніше за все, так що одна-дві задачки в день і сторінка математичного тренажера підуть тільки на користь. І англійська - наприклад, запропонувати дитині почитати комікси в оригіналі і подивитися його улюблений мультфільм без перекладу.

Збираємо портфель

Напевно ви вже перейнялися покупкою шкільної форми, спортивного костюма на фізкультуру і закупівлею канцелярського приладдя, щоб не робити це в останні, метушливі дні. А що ж дитина? Що робити? Залучайте дитину до вибору шкільних речей. Навіть якщо у вашому класі централізовано закуповують зошити, вибрати новий пенал, ручки, гарні олівці і блокноти для чернеток дитина може сам. Радьтеся з ним при покупці шкільної форми або нового ранця. Нехай ваш школяр відчує самостійність і дізнається, що готуватися до нового навчального року - це приємно.

У межах проведення у гімназії Всеукраїнського тижня протидії булінгу не зайвим буде нагадати собі про таку проблему як булінг: які його причини, як зарадити та попередити це явище серед дітей.

З цією метою пропоную ознайомитись із посібником для батьків. створеним спільно з Ontario - "БУЛІНГ - ми всі можемо допомогти це зупинити"

Поради батькам щодо зняття психологічного напруження дітей

У "шкільному” житті першокласники стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями, образами, допускають помилки, потрапляють в конфлікти, відчуваючи невпевненість. Найбільш доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, художнє слово, театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою. Батькам доцільно знати способи зняття психічного напруження в дітей.

Поради батькам, які прагнуть розвивати здібності своїх дітей:

• Не стримувати розкриття потенціальних можливостей психіки .

• Уникати однобокості в навчанні та вихованні.

• Непозбавляйте дитини ігор,забав,казок,створювати умови для виходу дитячої енергії,рухливості,емоційності.

• Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб(почуття безпеки,кохання,повага до себе та оточуючих),оскільки людина,енергія якої пригнічена загальними проблемами,найменше спроможна досягти висот самовираження.

• Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: «Якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас».

• Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

• Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість,запитання дитини. Відповідайте на всі питання,навіть,якщо вони,на ваш погляд,виходять за рамки дозволеного .

• Навчати слід не того, що може сама дитина,а того,що вона опановує за допомогою дорослого,показу,підказки.

Рекомендації батькам з виховання здібної та обдарованої дитини:

1. Даруйте дитині батьківську любов, повагу, створіть умови для розвитку, дайте можливість їй жити власним життям. Не задовольняйте власні емоції за рахунок дітей.

2. Допомагайте, але не заважайте їм самим робити свій вибір.

3. Виховуйте дитину як рівну собі, тоді вона буде відстоювати власну думку, поважати інших, буде вільною, талановитою особистістю.

4. Спілкуйтесь частіше з дітьми, намагайтеся бути в курсі їх справ, підтримуйте їх у будь-якій ситуації, пояснюйте існування різних точок зору.

5. Підтримуйте родинні стосунки, влаштовуйте сімейні свята, ігри.

6. Виховуйте дитину в гармонії з природою.

7. Дайте можливість дитині спробувати себе в різних напрямках творчої діяльності, не дозволяйте кидати розпочату справу, доки не отримаєте перших результатів, щоб зробити певні висновки.

8. Спонукайте до праці, примушуйте виконувати певну роботу, навіть інколи за рахунок свого часу.

9. Радійте успіхам ваших дітей.

10. Виражайте свою любов до дітей так, щоб вони її відчули.

11. Пам’ятайте, що любов – це і турбота про інших.

12. Пам’ятайте, що проблеми дитини – це проблеми батьків і починати щось змінювати треба спочатку з себе.

Практичні поради батькам для підвищення мотивації дітей до навчання:

1. Вчіть дитину правильно вибирати мету в діяльності з точки зору розуміння ― навіщо це потрібно саме тобі, а не батькам чи вчителям. Для цього ставте перед дитиною наступні запитання:

- Якого результату ти прагнеш досягти у навчанні?

- Ким ти себе бачиш у майбутньому?

- Що ти можеш зробити для цього?

- Хто тобі може допомогти?

2. Надавайте своїй дитині право на помилки. Не засуджуйте, а допомагайте вчитися долати труднощі – це формує впевненість в своїх можливостях та здібностях, підвищує самооцінку.

3. Надавайте дитині можливість самостійно приймати рішення та нести відповідальність за результат.

4. Аналізуйте минулий успіх та досягнення, навіть якщо вони були зовсім незначними. Таким чином, ви підтримаєте спроби дитини домогтися нових результатів.

5. Вчіть дитину не боятися труднощів. Нехай вона відчуває, що Ви завжди готові прийти їй на допомогу.

7. Завжди пояснюйте дитині причини Ваших вимог та вимог вчителів.

Як підтримати свою дитину під час зовнішнього незалежного оцінювання

Шановні батьки, психологічна підтримка - це один з найважливіших чинників, що визначають успішність Вашої дитини під час здачі ЗНО. Справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей, та позитивних сторін дитини. Підтримувати свою дитину - значить вірити в нього. Дорослі мають нагоду продемонструвати дитині своє задоволення від її досягнень або зусиль.

Інший шлях - навчити підлітка справлятися з різними завданнями,створивши у нього установку: «Ти можеш це зробити!».

Щоб продемонструвати свою віру в дитину, батьки повинні матимужність і бажаннязробити наступне:

• забути про минулі невдачі своєї дитини;

• допомогти дитині знайти впевненість у тому, що він/вона справляться із тим чи іншим завданням;

• пам'ятати про минулі успіхи і повертатися до них, а не до помилок. Існують слова, які особливо підтримують дітей, наприклад: «Знаючи тебе, я упевнений, що ти все зробиш добре», «Ти знаєш це дуже добре» тощо. Підтримувати можна також за допомогою дотиків, сумісних дій, тощо.

Пам'ятайте, основні правила психологічної підтримки, які є особливо важливими в період підготовки до іспиту:

• забезпечте Вашій дитині місце для роботи.

• контролюйте режим підготовки випускника, не допускайте перевантажень, пояснюйте, що обов'язково необхідно робити перерви, змінювати види занять.

• ранкова зарядка, спорт, прогулянки, не повинні бути виключеними З щоденного графіка під час підготовки до здачі тестів.

• зверніть увагу на харчування дитини. Пам'ятайте, що такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага тощо стимулюють роботу головного мозку.

• залиште для дитини на період іспитів мінімальний перелік домашніх обов'язків, давайте їй зрозуміти, що оберігаєте її.

• допоможіть дитині розподілити час підготовки відповідно до певних тем. • придбайте різноманітні тренінгові матеріали по тестуванню( Збірники тестів.). Велике значення має щоденне тренування дитини , практично працювати із тестами.

• вчіть дитину правильно орієнтуватися у часі і розподіляти свій час.

• прагніть виражати упевненість в силах, не лякайте провалом. Не переживайте за кількість балів, які дитина отримає після тестування. Дитина повинна знати, що кількість балів не завжди остаточний і кінцевий вимір її можливостей.

• дайте дитині напередодні тестування можливість повноцінно відпочити і добре виспатися. І пам'ятаєте, найголовніше понизити напругу і тривожність дитини і забезпечити відповідні умови для занять.

Поради батькам щодо режиму дня першокласника

Дитина пішла в перший клас. Це радісна і хвилююча подія, але водночас і додаткові труднощі. Відбувається зміна провідних видів діяльності. Нові обов'язки потребують від дитини зібраності, витрат духовних і фізичних сил. Ось чому так важливо до найдрібніших деталей продумати режим дня школяра.

Ось орієнтовний режим дня для учнів першого класу.

• 7.00—7.30 — пробудження, підйом, ранкова гімнастика, водні процедури, ранковий туалет, прибирання ліжка;
• 7.30—7.50 - сніданок;
• 7.50—8.15 — дорога до школи;
• 8.15—12.30 — заняття у школі;
• 12.3 0—13.00 – повернення зі школи;
• 13.00-13.30 – обід;
• 13.30—15.00 — післяобідній відпочинок;
• 15.00—16.00 — перебування на повітрі;
• 16.00—17.30 — читання, ігри, розваги
• 17.30—19.00 — перебування на повітрі, заняття в спортивних гуртках;
• 19.00—20.30 — вечеря, заняття улюбленими справами;
• 20.30-7.00 - сон.

Поради батькам щодо обладнання робочого місця першокласника

Для учня бажано виділити окрему кімнату. Стіл ставлять так, щоб світло падало зліва. Праворуч від стола розміщують етажерку або полиці для книжок. Основна вимога до обладнання робочого місця — меблі повинні відповідати зросту школяра. Висота стільця має бути такою, щоб нога всією ступнею торкалася підлоги, висота стола — 55—65 см. Якщо в сім'ї двоє дітей, то кожній дитині необхідно мати постійне робоче місце. Раціонально обладнаний куточок сприяє зосередженості, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує почуття відповідальності. школярів, то робоче місце слід обладнати для кожного окремо.Одне з найважливіших питань в обладнанні робочого місця школяра — забезпечення правильної пози під час сидіння.Відстань від очей до предметів, які він розглядає, має становити 30-35см. Книги піднімають за допомогою підставки.Важливо привчати дитину дотримувати порядок на робочому місці. Кожна річ повинна мати своє місце.

Як домогтися виконання дітьми вищезгаданих вимог?Умова одна: не шкодуючи часу, привчайте малюка виконувати те, що ви вимагаєте. З другого боку, важливо похвалити дитину за кожен навіть незначний успіх: "Ти сьогодні значно краще тримаєш ручку і не сутулишся. Молодець!"

Поради батькам щодо правильної організації відпочинку дітей

Зміна діяльності є основою раціонального відпочинку. Для дитини 6-9 років колективна гра - це також вид діяльності. Але небагато хто з дітей вміє весело та цікаво гратися. Інша біда — під час відпочинку діти надто мало рухаються. Тому загальна стратегія відпочинку — зміна діяльності, зняття втоми за певний проміжок часу, позитивні емоції. Організовуючи відпочинок дитини, зверніть увагу на такі моменти:

Відпочинок між заняттями в школі

Відпочинок між заняттями в школі та приготуванням домашніх завдань дітям потрібен, адже в школі вони витримують велике розумове і фізичне навантаження.

Сон.

У системі відпочинку дитини найважливіше місце посідає повноцінний сон. Це поняття складається з достатньої тривалості і глибини сну, дотримання певних гігієнічних умов.

Відпочинок у вихідний день.

Він допоможе усунути 4 "дефіцити": руху, свіжого повітря, спілкування з природою та батьками. Зніме втому за тиждень.Одноденний туристичний похід, прогулянка до лісу, річки, збирання грибів та ягід, сімейний похід на лижах - це найкраще, що можна порадити на вихідний. За несприятливих погодних умов добре відвідати музей, театр, зайнятися рукоділлям, почитати книгу.

Канікули.

Їх радимо спланувати так, щоб вистачило часу на чотири справи:- активний відпочинок на свіжому повітрі;- допомога родині та участь у суспільно корисних справах;- читання книжок;- розваги.Діти можуть підніматися вранці на 1-1,5 години пізніше, але лягати не пізніше 21.00.Раціональне чергування навчальних занять та відпочинку, дотримання гігієнічних рекомендацій допоможе зберегти працездатність дитини та її здоров'я.

Створення умов для творчого розвитку дитини вдома і поза ним:

купуйте книги, іграшки, ігри, які, на ваш погляд, корисні для розвитку дитини; забезпечуйте матеріалами для творчості (папір, клей, пластилін); організуйте місце для творчості дитини (стіл, книжкова полиця, місце для малюнків та інших робіт дитини, відповідне освітлення); дозволяйте дитині використовувати старі, непотрібні речі для створення різних конструкцій, коробок; дозволяєйте змінити вдома порядок речей, по-своєму прибирати постіль, кімнату, прикрашати вікно, тощо; надавайте дитині час для роботи, роздумів наодинці; запрошуйте спеціалістів для індивідуальних занять музикою, малюванням, іноземною мовою; організуйте відвідання дитиною гуртків, студій.

ПОРАДИ БАТЬКАМ УЧНІВ 5 КЛАСУ

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Шпаргалка для дорослих або правила роботи з гіперактивними дітьми

1. Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.
2. Зменшити робоче навантаження дитини
3. Ділити роботу на більш короткі, але більш часті періоди.
4. Використовувати фізкультхвилинки.
5. Бути драматичним, експресивним педагогом.
6. Знизити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати почуття успіху.
7. Посадити дитину під час занять поруч з дорослим.
8. Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотики, погладжування).
9. Домовлятися з дитиною про ті чи інші діях заздалегідь.
10. Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.Використовувати гнучку систему заохочень і покарань.
11. Заохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи але майбутнє.
12. Надавати дитині можливість вибору.
13. Залишатися спокійним. Немає холоднокровності - немає переваги!

Якщо батьки їдуть зі своєю дитиною в музей, театр або в гості, вони повинні заздалегідь пояснити йому правила поведінки. Наприклад: «Коли ми вийдемо з дому, ти повинен дати мені руку і не відпускати її, поки не перейдемо вулицю. Якщо ти все зробиш правильно, я дам тобі жетон. Коли ми сядемо в автобус ... »і т.д. Потім певну кількість отриманих за правильну поведінку жетонів можна буде обмінювати на приз (цукерку, іграшку і т.д.). Якщо дитина буде дуже старатися, але випадково щось зробить не так, то його можна і пробачити. Нехай він відчуває себе успішним.

---

Анкета антисоціальної поведінки дітей

Анкета призначена для заповнення батьками (бажано обома) або людьми, тривалий час спостерігають дитину. Анкета включає в себе вісім ознак антисоціальної поведінки. Наявність трьох і більше ознак дозволяє віднести їх носія до категорії осіб, які страждають антисоціальним розладом.

Оцінювані якості. Схильність до антисоціальної поведінки

Вікова категорія. 7-14

Порядок проведення

Одному з батьків або батькам спільно, а також особі, яка спостерігає тривалий час поведінку дитини (або спільно таким особам), пропонується ознайомитися з наступними восьми ознаками. Заповнюють анкету повинні просто вказати (підкреслити або виділити іншим способом) ознаки, виражені в поведінці конкретної дитини. Залежно від цілей дослідження відповідальним можна дозволити залишати коментарі в заздалегідь підготовлених полях.

Завдання

1.Дитина здійснює часті відходи з дому з неповерненням на ніч. Прагнення дорослих покарати дитину супроводжується невиконуваними обіцянками не повторювати такої поведінки.

2. Проявляє схильність до фізичного насильства, жорстокість, забіякуватість з більш слабкими однолітками.

3. Проявляє знущання над тваринами.

4. Займається свідомим пошкодженням власності, що належить іншим.

5. Влаштовує цілеспрямовані підпали.

6. Допускає часте брехня, що викликається різноманітними причинами.

7. Проявляє схильність до крадіжок і грабежів.

8. Виражено прагнення до залучення осіб протилежної статі в насильницьку сексуальну активність.

Обробка результатів

Наявність трьох і більше ознак дозволяє віднести їх носія до категорії осіб, які страждають антисоціальним розладом.

Анкета антисоціальної поведінки підлітково-юнацька

Призначення

Анкета призначена для заповнення батьками (бажано обома) або людьми, тривалий час спостерігають підлітка (юнака/дівчину). Анкета включає в себе дванадцять ознак антисоціальної поведінки. Наявність чотирьох і більше ознак дозволяє віднести їх носія до категорії осіб, які страждають антисоціальним розладом.Оцінювані якості. Схильність до антисоціальної поведінки

Вік 14-18

Порядок проведення

Батькові або батькам спільно, а також особі, яка спостерігає тривалий час поведінку підлітка (або спільно таким особам), пропонується ознайомитися з наступними дванадцятьма ознаками. Заповнюють анкету повинні просто вказати (підкреслити або виділити іншим способом) ознаки, виражені в поведінці конкретного підлітка (юнаки/дівчата). Залежно від цілей дослідження відповідальним можна дозволити залишати коментарі в заздалегідь підготовлених полях.

Завдання

1. Помітні труднощі в навчанні, пов'язані з непідготовкою домашніх завдань.

2. Систематично відмовляється від будь-якої трудової діяльності; працює тільки з сильного примусу.

3. Часті, необгрунтовані відсутності в освітньому закладі.

4. Невідповідність соціальним нормам; антисоціальні дії, що носять кримінально-караний характер.

5. Дратівливість, агресивність, що проявляються як по відношенню до членів сім'ї (побиття близьких).

6. Відсутність планування свого життя (хоча б на рік вперед).

7. Імпульсивність, що виражається в різкій зміні роду занять, компанії.

8. Брехливість.

9. Відсутність лояльності до оточуючих з прагненням "звалити" провину на інших.

10. Прагнення до ризику інших (наприклад, залишаючи відкритою електропроводку).

11. Відсутність докорів сумління з приводу збитку, нанесеного іншим.

12. Відсутня тривога і страх, не боїться наслідків своїх дії.

Обробка резульатів

Наявність чотирьох і більше ознак дозволяє віднести їх носія до категорії осіб, які страждають антисоціальним розладом.

Рекомендації щодо профілактики суїцидальних тенденцій серед учнів

Можна визначити такі фактори ризику для тих, у кого є схильність до суїциду:

• сімейні проблеми;

• попередні спроби самогубства;

• суїцидальні загрози (прямі й замасковані);

• суїциди чи суїцидальні спроби у родині;

• алкоголізм;

• вживання наркотиків і токсичних препаратів;

• афективні розлади (особливо — важкі депресії);

• хронічні або невиліковні захворювання;

• тяжкі втрати (наприклад, смерть близької людини).

До соціально-психологічних факторів ризику, які можуть сприяти виникненню суїцидальних проявів у підлітків та мо­лоді, належать:

• серйозні проблеми у сім'ї;

• відсутність контакту з однолітками;

• смерть коханої або значущої людини;

• розрив стосунків з коханою людиною;

• міжособистісні конфлікти або втрата значущих відносин;

• проблеми з дисципліною або законом;

• тиск групи однолітків, передусім пов'язаний із насліду­ванням самоушкоджувальної поведінки інших;

• тривале перебування у ролі жертви або «цапа відбувайла»;

• розчарування оцінками у закладі освіти, невдачі у навчанні;

• високі вимоги до підсумкових результатів навчальної діяльності (іспитів);

• проблеми із працевлаштуванням і скрутне економічне становище, фінансові проблеми;

• небажана вагітність, аборт і його наслідки (у дівчат);

• зараження СНІДом або хворобами, що передаються ста­тевим шляхом;

• серйозні тілесні недуги;

• надзвичайні зовнішні ситуації і катастрофи.

Якщо конкретизувати негативні сімейні чинники, які вплива­ють на суїцидальність підлітків і юнаків, то до них належать:

• психічні відхилення у батьків, особливо афективні (де­пресії та інші душевні захворювання);

• зловживання алкоголем, наркоманія або інші види анти-суспільної поведінки у сім'ї;

• сімейна історія суїцидів або суїцидальних спроб членів сім'ї;

• насилля у сім'ї (особливо фізичне і сексуальне);

• брак батьківської уваги і турботи, погані стосунки між членами сім'ї і нездатність продуктивного обговорення сімейних проблем;

• часті сварки між батьками, постійне емоційне напруження і високий рівень агресивності у сім'ї;

• розлучення батьків, ситуації, коли один із батьків йде з родини або помирає;

• часті переїзди, зміна місця проживання сім'ї;

• надто низькі або високі очікування батьків щодо дітей;

• надмірна авторитарність батьків;

• брак у батьків часу й уваги до становища дітей, нездатність до виявлення прояву дистресу і негативного впливу довколиш­ньої дійсності.

Мотивами суїцидальної поведінки школяра можуть бути:

• бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття;

• втеча від наслідків поганого вчинку або складної життєвої ситуації.

• втрата близької, коханої людини;

• конфлікти з батьками, однолітками;

• неможливість бути зрозумілим, почутим;

• переживання, образи;

• почуття помсти, протесту, загрози;

• почуття провини, сорому, невдоволення собою;

• ревнощі, любовні невдачі, сексуальний протест, вагіт­ність;

• самотність, відчуженість;

• страх покарання батьками;

• шкільні проблеми.

Це лише загальні мотиви, а конкретні у кожній ситуації можуть бути настільки різними, що їх важко перелічити.

Деякі з цих ознак мають «подвійне» значен­ня, тобто можуть свідчити не тільки про суїцидальну загрозу, а й про інші особистісні проблеми, кризи у житті юної людини. Але психологу, соціальному педагогу, вчителю і вихователю ніколи не слід забувати про «суїцидальну тему» при появі цих ознак. Для уточнення висновку про наявність суїцидальної за­грози доцільно використовувати спеціальні психодіагностичні засоби – карти, опитувальники, тести.

ЯК ПОВОДИТИСЯ БАТЬКАМ ТА ОТОЧЕННЮ СХИЛЬНОЇ ДО СУЇЦИДУ ДИТИНИ

Стратегічними напрямками батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають поліпшення сто­сунків у сім'ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також покращення спілкування у родині. Усі ці заходи мають призвести до піднесення самоцінності особистості дитини, її життя до такої міри, коли суїцидальні дії втрачають будь-який сенс.

Для підвищення самооцінки спеціалісти В. Розанов, О. Моховіков, Р. Стиліха пропонують доцільно застосовувати такі заходи:

• завжди підкреслюйте все добре й успішне, властиве вашій дитині — це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру в май­бутнє, покращує її стан;

• не чиніть тиску на підлітка, не висувайте надмірних вимог у навчанні, житті тощо;

• демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять;

• сприймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є — не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі;

• підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судить її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки лежить через самостійність і власну успішну діяльність дитини;

• слід тактовно і розумно підтримувати всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на підвищення самооцінки, особистісне зростання, фізичний розвиток, які посилюють успішність само­стійної діяльності і життєдіяльності; майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім'ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.

У випадку, коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, слід поводитися так.

1. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.

2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом, це дозволить встановити довірчі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле.

3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите,чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.

4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв'язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.

5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.

6. Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.

7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не пере­творюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні розпитування.

8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі речі.

9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, приймайте її сторону, а не сторону інших людей, які можуть завдати їй болю, або щодо яких вона може так вчинити сама.

10.Дайте синові чи доньці знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.

11.Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися безпорадним і дурним, але вам, на щастя, найчастіше і не слід приймати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її - ваш син або донька врятуються самі, варто тільки довіряти їм.

12. І останнє - якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч!

У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик або вже відбулася спроба, суїцидологи радять батькам таке:

1. Першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування.

2. Батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їхні власні пси­хологічні конфлікти або виявляє якісь їхні проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас - перемогти страх перед цією бесідою, щоб обов'язково відбулося спілкування й обговорення проблеми.

3. Діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що говорять дорослі; тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію; іноді корисною стає невербальна комунікація - жести, доторки тощо.

4. Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам'ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату в діалозі необхідні м'якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття і любові тощо.

Коментарi