Бражник Андрій, 6-В клас. Казка "Лялькові пригоди напередодні прем’єри"

Григор’єва Євгенія, 5-Б клас. КАзка "Зелений Листочок і Квітка"

Звягин Максим, 6-Г клас. Сказка "Матч харьковских животных"

Коломієць Дар`я, 9-Б клас "Кам`яний балет"

Куц Арсентій , 11-Б клас "П’ять хвилин для життя" Харків’янці Людмилі Гурченко

Щитова Єлизавета, 10-А клас "Політ крізь вічність"

ТВОРЧІСТЬ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

,, В дива треба вірити”

АНАСТАСИЯ СТЕПАНОВА, 5-А, ЕЛЕНА КУЛИК, 5-А

НОВОГОДНИЙ ПРАЗДНИК

Наконец-то наступают самые прекрасные праздники – новогодние праздники! Дети и их родители наряжают красавицу елку. Разве это не прекрасно? А еще все дети, ну абсолютно все любят этот праздник. Но я расскажу вам историю об одной девочке, которая не верила в чудеса. К сожалению, такие дети есть не только в моей сказке, и я хочу им доказать, что чудеса существуют.

Эту девочку звали Рита, и она думала, что чудес не бывает.

Когда наступал Новый год, вся семья Риты готовилась к празднику. Подошло время наряжать елку. Все члены семьи, кроме Риты, наряжали елку, а Рита не наряжала по одной причине: ей не нравились игрушки. Нравилась Рите только одна игрушка, но в этом году Рита не успела ее повесить и забыла о ней. Посреди ночи девочка проснулась от шороха и криков. Кто-то кричал:

- Ай! И в этом году я опять встречу Новый год под подушкой из-за этой девочки!

Рита заглянула под подушку и увидела там игрушку, которую забыла повесить на елку.

- Это кто сказал – ты?

- А кто еще, по-твоему? Или ты думаешь, что это тот медведь, который сейчас спит на этой красавице елке?

- Тот ужасный медведь?

- Почему ужасный? Да, он проспит Новый год (все медведи спят зимой), но он верит в Новый год и все чудеса, которые случаются в новогодние праздники!

- Разве чудеса бывают?

- Да. Сама подумай, ты разговариваешь с елочной игрушкой. Не так ли?

- Ой, правда! Подожди, но ты же не говорила!

-Мы, игрушки, разговариваем только с теми, кто верит в чудеса, и только в новогоднюю ночь. Сейчас, я вижу, я сделала то, что должна была сделать. Ты поверила в чудо!

- Спасибо тебе! Это так прекрасно – верить в чудо!

- Да! Но сейчас повесь меня на елку!

- Конечно! – девочка повесила шар на елку.

Вот так Рита поверила в новогоднее чудо.

АНАСТАСИЯ СТЕПАНОВА, 5-А

О ЧЕМ РАЗГОВАРИВАЮТ ИГРУШКИ НА ЕЛКАХ

Перед новогодним праздником мы с мамой решили нарядить елку. Мы достали игрушки, старые и новые, гирлянды, дождик и еще очень много забавных украшений. Под елочку мы сложили подарки, которые нам подарили друзья, родственники, соседи. День подходил уже к концу, мы легли спать.

Вдруг я услышала голос. Я тихонько заглянула в комнату, где стояла наша нарядная елочка, и услышала, как кто-то что-то кому-то говорит. Мне стало интересно. И в темноте я смогла разглядеть, как игрушки весело и грустно друг другу о чем-то рассказывают.

- Эх, как весело встречать Новый год! – сказали забавные олени.

- Мне не весело, - сказала мышка.

- Почему? – спросили дружно бантики, гирлянды и дождики.

- Ну, смотрите, например, громкие крики детей и еще очень много минусов, - сказала мышка.

- Так это же они веселятся, встречают и провожают Новый год.

- Хм, а вот если так смотреть, два года назад детишки играли в игры, веселились и для этого взяли с нашей прекрасной елочки бантик и развязали его, - сказала мышка.

- Так хозяйка снова привязала бантик нашей елочке, - сказали шарики.

- Ну и что, а если они возьмут нас и разобьют?

- В этом ты прав, но это не дает нам права не встречать Новый год.

И вдруг яркая звезда на вершине елки сказала:

- Эй, игрушки, дождики, гирлянды! Вы из-за своих ссор пропустите Новый год! А он уже завтра будет.

Игрушки притихли. Мне было очень интересно, хотелось спросить: «Вы так каждый год собираетесь?» Но я знала одно: если я об этом сейчас спрошу, то игрушки от страха могут упасть и разбиться, особенно мышка. Я пошла спать и решила обязательно узнать на следующий Новый год, всегда ли они так собираются и разговаривают.

ЕЛЕНА КУЛИК, 5-А

КСЕНІЯ ГУМЕНЮК, 5-В

ДИВОВИЖНА НІЧ

31 грудня у мене була дивовижна ніч.Я її дуже чекала: прикрасила ялинку, підготувала подарунки для рідних.

У новорічну ніч ми з батьками вирішили запустити феєрверк. Коли ми запустили феєрверк, то почали мріяти про наступний Новий рік.

Після запуску феєрверку вся наша родина зайшла в кімнату. Я зайшла перша і побачила під ялинкою чудовий новорічний пакунок. Я заглянула у нього і побачила чудову книгу з назвою «Аліса в країні див». У той момент я зрозуміла, що до нас додому приходив Дід Мороз.

Я бажаю всім дітям вірити у дива. Я вважаю, якщо вірити у дива, то вони обов’язково здійсняться.

ПОЛИНА ЛОБОЙКО, 5-В; ВАЛЕРІЯ СЕМКІВ, 5-В

КАК Я УСЛЫШАЛА РАЗГОВОР ИГРУШЕК

Новый год – самый долгожданный праздник. Многие любят зиму из-за этого праздника. Все люди ждут новогоднего волшебства. Каждый верит, что в новогоднюю ночь исполнятся все желания.

И в ночь на 1 января я встречала Новый год. И к нам залетел Дедушка Мороз. Он сделал так, что я не могла ничего видеть, только слышала. Он как будто отправил меня в удивительный сон. Я услышала замечательную музыку, под которую и уснула. Но это оказалась не музыка, а звук волшебного посоха. Наутро я проснулась и услышала, как кто-то писклявым голоском сказал мне: «С Новым годом!» И мое сердце растаяло, когда я увидела, что это говорят мои любимые ёлочные игрушки. А Голубая Лошадка была посередине елки. Я была очень благодарна Деду Морозу! Потом я подошла к елке и увидела подарок, открыла – это был настоящий говорящий щенок. Радости моей не было границ!

С тех пор я постоянно, когда мне кучно, разговариваю с моими елочными игрушками.

ПОЛИНА ЛОБОЙКО, 5-В

НОВОРІЧНА ПРИГОДА

Це сталося у новорічну ніч. Я прокинулася попити води. Розплющила оченята та побачила Діда Мороза, який говорив із звірятами. Звірі були звичайні іграшки нашої квартири. Це зайчик Кузя, ведмедик Миша, котик Мурзик, собака Гавка та черепашка Ілла. Як виявилося, вони були помічниками Діда Мороза. Мені стало цікаво, про що вони говорять, і я підслухала. Дід Мороз казав кожній тваринці, кому цей подарунок, і вони підписували. Потім чарівник подякував всім, дав подарунки і вже збирався йти до інших дітей. Аж раптом прокинувся мій котик Пух. Дід Мороз дав йому теж подарунок, щоб Пушок не образився. Це була іграшкова мишка. Пух дуже подякував чарівнику та пішов його проводити.

Ось таку я побачила пригоду.

ВАЛЕРІЯ СЕМКІВ, 5-В

КАТЕРИНА ШУЛЯКОВА,5-В; ДАРЬЯЗАДОРОЖНАЯ , 5-В

МОЯЗУСТРІЧ З ДІДОМ МОРОЗОМ

Цієї зими Новий рік ми святкували у родичів. Вночі я прокинулася від якогось шороху. Я побігла до кімнати, у якій стояла ялинка, і побачила, що з ялинки впав шарик. Я хотіла повісити шар, але не встигла, тому що почула шум в трубі (у моїх родичів є комин). Я гадала, що це ніг, але я помилилася. Я підбігла до труби, щоб перевірити, і побачила чорні чоботи, червоні штани, білий пояс, червоне пальто та червона шапочка з білим бубоном, біла борода і червоний ніс. Я переконалася, що це Дід Мороз.

Я запитала в нього, що він тут робить. Дід Мороз відповів, що на Новий рік він роздає дітям подарунки, а щоб отримати подарунок, діти повинні міцно спати.

Я спитала у нього:

• Який подарунок чекає на мене?

Дід Мороз ласкаво відповів:

• Я не можу сказати тобі, тому що це таємниця. Йди краще спати, бо не виспишся. Я побігла до ліжка й заснула. Вранці під ялинкою лежала нова сукня. Мабуть, Дід Мороз приніс мені її.

А можливо. Він мені тільки наснився?

КАТЕРИНА ШУЛЯКОВА,5-В

СКАЗОЧНЫЙ СОН

Я очень ждала Нового года, и вот он наступил.

Мы с родителями нарядили нашу красавицу елочку. Украсили красивыми игрушками: лошадками, зайчиками, мишками и шишками. Повесили золотые колокольчики и, конечно же, гирлянду.

В новогоднюю ночь мы с родителями сели у нашей елочки за празднично накрытым столом. В 12 часов пробили куранты, мы зажгли бенгальские огни и загадали желания. Нам было очень весело.

Когда мы легли спать, мне послышались какие-то разговоры и шуршание. Я увидела, что моя любимая игрушка – мишка ожила. Он возле елки танцевал с другими игрушками. Потом они играли в разные игры, звенели колокольчиками, водили хороводы вокруг нашей красавицы елочки. Им было очень весело. Мне тоже захотелось с ними поиграть и потанцевать. Но когда я открыла глаза, то я никого не увидела.

Я поняла, что это был сказочный сон.

ЗАДОРОЖНАЯ ДАРЬЯ, 5-В

Рильцева Ганна, учениця 8-А класу. Переможець міського конкурсу малюнку на асфальті

Хацько Марія, учениця 9-В класу, переможець районного конкурсу малюнку "Податки очима дітей"

Серватовська Єлизавета, учениця 6-А класу

Наша шкільна бібліотека

Я тихенько відчиняю двері та відразу потрапляю у справжнє "книжкове місто": з вулицями та площами, палацами й будинками. Це - наша шкільна бібліотека.
Є тут і свої мешканці - звичайні книги. Вони живуть на своїх полицях, кожна на певному місці, й чекають читачів. Тихо в бібліотеці, мовчать книжки, наче про щось розмірковують. Але я знаю: як тільки візьмеш книжку в руки, відкриєш першу сторінку - і почне вона розповідати. Тихенько поведе у незнайомий, цікавий, дивовижний, чудовий світ, познайомить з прекрасними людьми, навчить жити, відповість на безліч питань.
Але ж книга - це скарбниця всього людства,тому треба цінити та оберігати її скарби!!!

Нежальська Лоліта, учениця 5-А класу
Дуже любить читати, малювати, займається танцями. Відмінниця навчання.

Зима

Прийшла жінка в білім хутрі.

Кричать діти всі: "Ура!"

А красуня снігова

Розкидала по всім світі

Білу-білу скатертину.

Вкрила нею всі поля,

парки, сквери - все гілля.

Діти бавляться на лижах,

і у сніжки грають всі.

Снігом вкриті всі доріжки,

І дерева, і ліси,

Бо до нас прийшла зима!

Куц Арсеній, учень 3-А класу.

Активний футбольний уболівальник, читач шкільної бібліотеки з першого класу, робить перші літературні спроби у жанрі казки.

КАЗКА ПРО МОРЕ

Море раділо. Скоро літо. Приїде до його берегів малеча. Почне кидатися камінцями, кататися на хвилях… Буде морю весело! А зараз, взимку, чим розважитись? Гралося-гралося море камінцями, та не розрахувало своїх сил. Так жбурнуло каміннячко хвилею, що воно полетіло аж на набережну! Чує море, що пищать-плачуть камінці. Хотіли б повернутися на рідний берег, та ніжок у них нема. Замислилось море: як допомогти малечі? Хотіло хвилею їх дістати – не виходить… Хотіло вітер попросити допомогти – не вистачає і у вітру сили… Що робити? Аж ось закричали над морем чайки. Вирішило море у них допомоги просити.

- Чаєчки, я вас рибкою годую, допоможіть мені!

- А що зробити? - питають чайки.

- Доправте камінчики до води, - просить море.

- Добре, - відповіли птахи, - зробимо!

Підлетіли чайки до камінчиків, взяли кожна по одному у дзьобик і обережно перенесли до води. Зраділи маленькі камінці, весело перекочуються під хвилями. І море теж обережнішим стало. Не грається з ними у всю свою могутню силу. Літа чекає. Влітку награється з дітлахами!

Коментарi